Усі дії чи бездіяльність людей націлені на пошук щастя або уникнення страждань. Для цього ми одружуємося, заводимо дітей, розлучаємося, досягаємо кар’єрного успіху й визнання тощо. Досліджуючи цю тему, я перечитала багато літератури, робила різного роду опитування, практикувала отримані знання на практиці. Я звернула увагу на те що люди, які мають все для того, щоб почуватися щасливими, не завжди можуть відчувати цей стан. Їх об’єднують деякі спільні моменти. Чим я ділюся з вами у цій статті.
Що таке щастя
У Вікіпедії написано про те, що ща́стя — психоемоційний стан цілковитого вдоволення життям; відчуття радості, приємних емоцій та задоволення життям.
Горацій про щастя говорив так: «Ви перетинаєте весь світ у пошуках щастя, а воно завжди поруч, на відстані витягнутої руки від коханої людини»
Аристотель казав: «Щастя – це сенс і мета життя, єдине прагнення й кінцева мета людського існування».
Артем Сурін бізнесмен, громадський діяч, телеведучий, засновник руху людей з активною життєвою позицією “ONE LIFE”, мандруючи світом задався темою дослідити, що дає людям відчуття щастя. Його експедиція-мандрівка навколо світу без авіаперельотів почалася у 2018 році. Він опитував людей різних соціальних прошарків та віку по всьому світу, і виділив 5 переживань, які хвилюють всіх людей.
- Прагнення бути здоровим.
- Почувати себе коханими та любити.
- Мати сім’ю і близьких друзів, та хороші стосунки з ними.
- Прагнення мати роботу де вони будуть застосовувати свої таланти, здібності та почувати себе корисними, важливими.
- Пізнання світу через мандри та пізнання себе.
Звісно багато людей, додавали ще якісь інші важливості. Але всі опитувані висловлювали бажання мати у своєму житті вище перераховані потреби.
Тал Бен-Шахар – ізраїльський психолог, викладач і письменник, який значну частину своїх досліджень присвятив вивченню феномену щастя вважає, що є три кити, на яких будується щастя – це сенс, насолода та сильні сторони. На думку вченого, щоб знайти своє істинне покликання у житті, що зробить вас щасливим, треба поставити собі три питання: “У чому сенс мого життя?”, “Що дає мені насолоду?” та “Що я знаю та вмію краще за все?”. Точка, в якій перетинаються всі три відповіді, і буде відправним пунктом вашого щасливого життя.
Я працюю психотерапевткою 10 років. До мене на консультації приходять люди, які часто мають задоволені вище перераховані прагнення, але все одно щось заважає їм почуватися щасливими. Нижче я опишу три випадки зі своєї практики, які не стосуються конкретних людей. Це збірний образ багатьох людей, які до мене звертаються на терапію з подібними запитами на терапію. На прикладі яких покажу, що заважає людям почуватися щасливими.
Що заважає людям бути щасливими
Жінка 40 років, назвемо її Ліза, має чудову сім’ю, друзів, дітей, реалізацію, можливість подорожувати, гарне житло, соціальний статус. Але є щось що не дозволяє їй насолоджуватися та почуватися добре. В процесі дослідження її світобудови виявилося, що у неї багато шаблонних переконань, які формують очікування до того, як має поводити себе чоловік, діти, співробітники і вона сама. Її рідні та оточення більшу частину часу не виправдовували її очікувань. Вона вміла говорити про свої очікування претензіями, у відповідь була агресія від чоловіка та непослух від дітей.
Ми виявили цікаве переконання, що живе в її психіці, яке звучить так: «Якщо ти мене любиш і поважаєш, то маєш робити як я хочу».
Коли я її запитала:
– Чи дозволяєте ви своїм дітям дивитися мультики і їсти цукерки досхочу?
Відповідь була: «НІ»
– Згідно з вашим переконанням, ви їх не любите, бо ви не виконуєте всіх їх бажань.
– Ну що ви таке кажете?! Я про них дбаю, я не можу виконувати всі їхні забаганки.
– Певно, що не можете. Навіть не треба, це може бути шкідливим. Але і ваші рідні не зобов’язані виконувати всі ваші забаганки, і це не означає, що вони вас не люблять.
У наступному кейсі мова піде про чоловіка, якому складно було займатись улюбленою справою, через надвимоги та очікування до себе. Внутрішній критик, якого він не усвідомлював у собі, заважав насолоджуватись досягненнями та рухатись до поставлених цілей, а також взаємодіяти з іншими. Коли люди не помічають якоїсь своєї частки, вони проектують її на інших,та гадають , що інші про них погано думають, не звіряючись з реальністю. Тоді людина будує діалог з позиції захисту, виправдовування, чи претензій. Прикриваючись тим, що найкращий захист – це напад. Комунікація з позиції захисту та виправдовування створює напруження. Це не дозволяє будувати емоційно теплі стосунки з бизькими. Людина, в якої сильно розвинений і неусвідомлений внутрішній критик, гальмує багато робочих процесів через надмірні очікування до себе, а те що вдавається зробити, знецінюється. Часто знецінення теж проектується на інших, тобто людина думає, що інші теж знецінюють її роботу.
У Марії іниший випадок, але схожий на два попередніх. Її психіка заточена на успішний успіх. Він у неї є: карєра, соціальний статус, здорове та красиве тіло, хобі, дорогі салони краси, машина, мандри. Має вимоги й уявлення до того як має виглядати її життя, цілеспрямована та успішна. Вона живе щоб встигати більше. Їй не вистачає 24 години в добі. “Адже у світі стільки всього цікавого, і ще стільки хочеться зробити” з захопленням промовляє Джулія. “Час потрібно використовувати продуктивно”. Але плата за це велике напруження всередині. Це приводить до нервових зривів та вигорання. В процесі дослідження світогляду Джулії виявилося, що вона витрачає багато сил, аби підтримувати «фасад» успішного життя.
Після року терапії Марія сказала: “Я працюю на ненависній роботі, купую непотрібні речі, щоби справляти враження на людей, які мені не подобаються”
Історії цих людей схожі тим, що вони мають усе про що мріють люди. Але у них немає внутрішньої гармонії. Отже, можна зробити висновок, що для того аби почувати себе щасливим, важливо досліджувати свій внутрішній світогляд: робити ревізію свої переконань щодо себе та інших, позбутися категоричності, надмірних очікувань, знецінень. Очікування призводять до розчарування. В розчаруванні немає нічого поганого, як і в очікуваннях. Але проблема захована в тому, що іноді у людей розчарування дорівнює знецінення. Знецінюючи себе, свою роботу, чи близьких люди віддаляються один від одного. Це створює емоційну напругу та претензії. Люди що знецінюють себе, часто перебувають в токсичному соромі та почутті вини, що заважає будувати здорові стосунки з рідними та близькими, рухатися до поставлених цілей тощо. Надмірна категоричність, та невміння бачити ситуацію з різних сторін, призводить до руйнування стосунків, через надмірні вимоги до людей.
Щастя не дорівнює успіху
На мою думку, щастя не дорівнює успіх. Іноді люди між цими поняттями ставлять знак рівності. Через те, що ми постійно “на звязку” межа між нами самими та чужою думкою стерлася, тому зросла сила соціального тиску. Через рекламу та соціальні мережі нам навязується багато зайвого, в тому числі диктують що для нас щастя. В погоні життя ми часто не помічаємо, що підхопили “хотілки” ззовні, і не звіряємось з своїм внутрішнім світом.
Важливо чути себе, і відмовлятися від того, що не потрібно, навіть якщо те що пропонують, здається дуже потрібним та корисним. Нам важливо зберігати інформаційну гігієну, аби не бути перевантаженими різними кутами зору, вміти казати собі чи іншим “ні”, та відкидати не важливе. Це потрібно для того, аби жити своє життя, а не те, яке чекають від нас інші.
Щастя та успіх є побічними продуктами правильної організованої діяльності і життя в цілому.
А як ви відноситеся до думки, що стан щасливості тісно пов’язаний з внутрішнім світоглядом?
Мар’яна Бенц
Також читайте нашу стаття 10 секретів щастя