Рецепт щасливого життя

Щастя

У чому щастя? Хто з нас хоча б раз у житті не ставив собі це питання!? Більше того, усі наші дії у житті скеровані або на те, щоб уникати небезпеки і, тим самим, відчувати щастя, або рухатися до своєї мети — знову ж таки, щоб відчути щастя. Та як не парадоксально, не завжди, уникаючи «чогось» чи рухаючись до «чогось», із завершенням руху чи дії ми відчуваємо щастя, а навіть якщо відчуваємо, то недовго. То який рецепт щасливого життя?!

Ця тема актуальна для всіх часів і народів. Усі дії людей націлені на пошук щастя. Для цього ми одружуємося, заводимо дітей, розлучаємося, досягаємо кар’єрного успіху й визнання… Список продовжте самі. І, звісно, рецепт щасливого життя у кожного свій.

Я теж досліджувала цю тему, перечитала багато літератури, робила різного роду опитування, звісно, практикувала отримані знання на практиці й виокремила такі своєрідні «кити», що покладені у фундамент щастя у житті, яким з вами і хочу поділитися.

 Щастя і характер.

Еквівалент щасливості у житті залежить у першу чергу від характеру людини. Відомий психотерапевт Олександр Лоуен писав у своїх книгах про те, що щастям є усвідомлення власного особистісного росту.

Під особистісним ростом я розумію здатність і бажання працювати над своїм характером. Тобто, жадібний має розвинути в собі таку рису, як щедрість, категорична людина — прийняття тощо.

Багато дослідників теми щастя зійшлися на тому, що люди, які мають розвинені такі риси як уміння дякувати, прощати і просити прощення, а також не ставити надмірні очікування, значно частіше перебувають у стані щастя. Давайте зупинимось на цих рисах. Чому вони такі важливі?

Уміння прощати і просити вибачення. Іншими словами, уміння не ображатися. Образа — це дитяча емоція. Діти ображаються на батьків, так як вони обмежені у своїх способах отримати бажане. І до певного віку ця схема поведінки діє, але в дорослої людини є значно більше стратегій досягати бажаного. А емоція образи забороняє людині бути відкритою у своїх почуттях та діяти спонтанно.

  • Вдячність допоможе цінувати все те хороше, що є у вашому житті, а не сприймати його як належне. Багато людей все хороше, що у них є, сприймають як належне, як от: здорове тіло, дах над головою, наявність доброї їжі, хорошої роботи, доступу до різної інформації тощо. Усе через те, що багато батьків сприймають всі заслуги дитини як належне, і акцентують їх увагу на тому, що ті роблять погано, щоб виправити їх. Та й психіка наша більше «заточена» на те, щоб негативною інформацією «смакувати» більше, ніж позитивною. Тому вчіться ДЯКУВАТИ, у першу чергу — собі. А ви дякуєте собі?
  • Не ставити надмірні очікування. Усі наші нещастя від того, що реальність не відповідає нашим очікуванням. Очікування породжують претензії, роздратування і незадоволення як собою, так і іншими. Поряд з очікуваннями завжди йде категоричність, що означає: «має бути так, а не інакше!». Тому замість категоричності слід напрацювати такі риси, як прийняття і гнучкість.

Щастя і внутрішній спокій.

Злагода з собою наступає у житті тоді, коли кількість «ХОЧУ» переважає над «ТРЕБА». Якщо ви в своєму житті маєте багато обов’язків і справ, які вам треба робити, а ви їх зовсім не хочете робите, то це понижує еквівалент щасливості у житті, і породжує внутрішні конфлікти. Ще внутрішні конфлікти виникають, якщо людина хоче одночасно досягти взаємовиключні цілі. Наприклад, народити дитину і досягати кар’єрного успіху. Звісно, у сучасному світі є багато благ, які допомагають, але ми часом не розуміємо, що на якийсь час темп однаково потрібно збавляти.

Щастя і сенс життя.

Якщо ви хочете додати щасливості у своє життя, добре потрудіться й обміркуйте зміст свого життя і додайте його, якщо це потрібно, або підкорегуйте існуючий. Адже розуміння свого призначення спонукає нас до осмисленого життя. Коли ми знаємо своє призначення — воно визначає наші життєві орієнтири і наповнює змістом наші дії. Тоді ми сприймаємо життя як шедевральну картину, а не як розібрану мозаїку. Призначення чи сенс життя — це доволі абстрактна річ, воно має бути узагальненим і охоплювати практично всі сфери життя. До прикладу: дарувати любов близькому оточенню.

Наявність довгострокових цілей, які підводять нас до здійснення свого призначення.

Мало розуміти своє призначення, до нього треба ще рухатися. Цілі можуть як наближати до свого призначення, так і віддаляти від нього: усе залежить від того, чи усвідомлюємо ми своє призначення і чи підкріплені наші цілі сенсом. Цілі мають формуватися як щодо зовнішніх благ, як от соціальний статус, наявність грошей, машини, так і внутрішніх благ — особистісний ріст, відчуття зв’язку з іншими людьми. Цілі — це наші дороговкази на дорозі життя. Слід бути твердими у своїх цілях і гнучкими у способах їхнього досягнення.

Бути корисним іншим своїми вміннями і талантами.

Арістотель казав: «Якщо хочеш бути щасливим, розвивай свої здібності і таланти». У кожної людини є позасвідоме прагнення бути корисним іншим, адже так ми почуваємо свою значущість. І якщо людина не усвідомлює своїх талантів, не шліфує їх, тоді вона стає токсичною, у першу чергу своїм рідним. Найбільше від того страждають діти. А ви знаєте свої таланти? Використовуєте їх у своїй роботі? Служите своїми талантами суспільству?

Щастя й улюблена робота.

На роботі ми проводимо більшу частину свого життя, тому кожному з нас важливо потурбуватися про те, щоб робота подобалася. Робота подобатиметься тоді, коли вона допомагає втілювати призначення, реалізовувати та шліфувати таланти і здібності, і, звісно, є цікавою, в якій людина бачить зони для свого росту.

Щастя й насолода тісно переплетені між собою.

Уміння насолоджуватися доступне далеко не кожному в сучасному світі. Я сама довго вчилась і продовжую вчитися цьому мистецтву. Насолода приходить тоді, коли ми:

  • живемо розмірено, без поспіху. Багато людей сучасного світу в гонитві за успіхом не дають собі перепочинку і не мають часу насолоджуватися досягнутими благами;
  • уміємо перебувати «тут і тепер». Багато людей живуть або в минулому, або в майбутньому. Коли людина застрягає в минулому, вона депресує, жаліючи за тим, що було і чого вже не повернеш. Коли живе майбутнім, то перебуває у тривозі за майбутнє («Чи буде все так, як я того хочу?») або в мріях, які є ілюзією. А в ілюзорний світ людина втікає, якщо теперішнє їй не подобається.

Щастя і сім’я.

Не завжди наявність сім’ї зробить людину щасливою, а от емоційно близькі, теплі та довірливі стосунки з рідними дійсно додають щасливості нам ужитті. У кожної людини є позасвідоме прагнення до прив’язаності. І взагалі, ми істоти соціальні, тому для нас важливо мати приналежність до сім’ї, роду тощо. Мистецтву стосунків потрібно вчитися: ми з ним не народжуємося. Ідеально, коли нас цього вчать батьки і у школах. Звісно прикладом, бо вчимося ми методом наслідування і не інакше!

Ще варто наголосити, що щастя не дорівнює успіху. Багато людей між цими поняттями ставлять знак рівності. Щастя і успіх є побічними продуктами правильної організованої діяльності і життя в цілому.

 

Мар’яна Бенц

Comments

comments

 

Вам також може сподобатись:

See all posts

Додавайтесь в друзі!