Спілкуючись із партнером, ми повинні пам’ятати, що спілкуємося з людиною, яка хорошої думки про себе. І в жодному разі не можна партнера виховувати. Перевиховати можна тільки одну людину — СЕБЕ. Таким чином, об’єкт для виховання завжди під рукою.
Михайло Литвак розкриває нам секрети амортизації, а техніка амортизації лежить в основі правила Карнегі про те, що «ідея повинна належати партнеру». Просто треба підвести людину до цього.
Розглянемо амортизацію детальніше.
Основи амортизації:
- Займайтесь систематично.
- Не бійтесь труднощів і невдач.
- Відпрацьовуйте спочатку оборону і захист.
- Не звертайте уваги на насмішки інших.
- У період навчання повністю віддайте ініціативу партнеру.
- Освоюйте прийоми після того, як повірили в можливості психологічного айкідо.
Хочеш чогось добитись від людини, заборони їй це.
Види амортизації:
- Безпосередня — використовується в процесі спілкування в ситуаціях «психологічного погладжування», коли роблять компліменти чи лестять, запрошують до співпраці. Наприклад: хтось вам каже — ви дурень! А ви у відповідь — ви абсолютно праві! (втеча від удару).
- Відкладена амортизація. Коли безпосередня амортизація не вдалась, то використовують відкладену. Це якщо вчора була ситуація, а ви говорите про неї лише сьогодні. Наприклад: ви приходите до свого начальника і кажете: «Іване Івановичу, ви мене вчора назвали дурнем, і я образився. Тепер хочу попросити пробачення, я зрозумів, що ви були праві. Критикуйте мене частіше. Це допомагає мені вийти з мого дурнуватого стану». Уявляєте реакцію вашого керівника?:)
- Профілактична амортизація — це коли ти звертаєшся до свого партнера з проханням і відразу підкреслюєш, що у тебе не буде претензій у випадку відмови, і що ти готовий погодитись з негативною характеристикою у свій бік. А ще, краще самого себе охарактеризувати так, як це робить твій партнер.
Отже, можна підсумувати, що, амортизація — це погодження зі всіма твердженнями противника.
Основні принципи амортизації:
- Спокійно приймати компліменти.
- Якщо пропозиція подобається, то погоджуйся з першого разу.
- Не пропонуй своїх послуг. Допомагай тільки тоді, коли виконав свої справи.
- Пропонуй співпрацю тільки один раз.
- Не чекай, коли тебе почнуть критикувати, критикуй себе сам.
Вивчаючи спілкування між людьми, Е. Берн описує 3 Я-стани, якими володіє кожна людина, це:
- Батько.
- Дорослий.
- Дитина.
Усі ці стани необхідні для життя.
Дитина — джерело наших бажань, захоплень. Тут присутні радість, творчість, інтуїція, і водночас страхи і примхи.
Дорослий необхідний для виживання. Дитина хоче, дорослий виконує. Ще дорослий контролює дії батька і дитини.
Батько все робить правильно, звільняє дорослого від прийняття рутинних рішень. Батько — наша совість.
Девіз дитини — хочу, подобається.
Девіз дорослого — доцільно, корисно.
Девіз батька — повинен, не можна.
У щасливої людини позиція «хочу», «доцільно» і «повинен» має один зміст. Коли приймаєте рішення, то подумайте, з позиції кого ви його приймаєте (Батька, Дитини, Дорослого). Якщо з позиції батька чи дитини, то тренуйте себе як дорослого (доцільно).
Норма, це коли:
75% — позиція дорослого,
12,5% — дитини,
12,5% — батька.
Думаю, кожному з нас є над чим працювати і куди рухатись.
А щодо дітей, то під час їхнього виховання не потрібно змушувати, погрожувати чи забороняти — це основний девіз. Тоді й кращі стосунки будуть.
І ще кілька слів про хворобу…
Багато людей не розуміють, що хвороба — це благо. Це сигнал нашого організму про те, що він більше не витримує дурних вчинків свого господаря і хворіє для того, щоб вийти з ситуації, з якою не може впоратися господар організму. Під час хвороби організм вчить нас правильному способу життя. Ми починаємо правильно харчуватися, вчасно лягаємо спати, регулярно відпочиваємо і займаємось фізкультурою, а ще, хвороба розвиває інтелект. Тоді організм перестає хворіти, і ми відразу забуваємо про уроки хвороби й продовжуємо робити все те, що робили до хвороби. І організм знову починає хворіти. І тоді знову все спочатку… знайома ситуація для багатьох:)
Ось таке життя, як каже моя дитина)
А ми робимо висновки і живемо далі!
Оленка Плесак