Про те, як звички впливають на наше життя, написано немало, а сказано ще більше. І я теж дозволю собі поділитися з вами своїми роздумами на цю тему і розвину свою думку в руслі того, як впливають на нас хороші звички, і чи завжди добре строго дотримуватися своїх хороших звичок.

Ми всі знаємо, що звичка — це часто повторювана дія, яку ми здійснюємо без особливих зусиль, несвідомо.

Також ми знаємо, що звички бувають шкідливими й корисними. Знаємо, що належить до шкідливих звичок: пиятика, куріння, переїдання або заїдання, зловживання ліками, наркоманія — тобто ті звички, які буквально руйнують наше тіло. І залежно від того, наскільки глибоко вкорінилась у людині звичка, відповідно стільки ж зусиль доведеться докласти, щоб її позбутися або радше замінити на корисну.

Є ще дурні звички: гризти нігті, довго спати, виставляти претензії, жалітися, звинувачувати когось у своїх нещастях, злословити, осуджувати, ревнувати, впадати в істерику, проявляти агресію тощо. Ці звички не такі шкідливі для його носія, але через них життя цих людей стає нещасливим.

Тепер розгляньмо корисні звички.

Тут теж усе просто. До них належать: здорове харчування, раннє прокидання, вміння бути вдячним, цікавість до самопізнання та навчання тощо. Список ви можете продовжити самі.

Пам’ятаєте приказку?! «Посієш звичку — пожнеш характер, пожнеш характер — отримаєш долю». Звичкам притаманно творити й міняти нашу долю.

І тут я б хотіла зробити акцент на наших позитивних звичках. Оскільки наші звички формують характер, а звичка — це часто повторювана, неконтрольована дія, то нам притаманно «залипати» в тих ролях, якими наділяють нас наші звички. І тоді людина всі 24 години на добу проживає в ролі «мамочки, яка всіх нагодує», «воїна, який рятує світ», «маленької дитинки, яка в своїх численних «хочу», забуває про те, що «треба», «страж порядків і дотримань правил», «приймаючої і люблячої матері Терези», «жінки вамп, хижачки і мисливця за чоловіками», «мачо, мена», «селяночки-простушки», «блондинистої блондинки», а ще такої модної і бажаної ролі для багатьох сьогодні як «успішна, щаслива, неймовірна тренер, психолог», «експерт з виконання бажань» тощо. Таких ролей є багато. Поспостерігавши за життям своїх близьких, ви точно визначите, у яких ролях вони мають схильність «залипати». Щоб збагнути, у якій ролі залипли ви, потрібна допомога з боку. Бо приказка «що під лісом видно, під носом не побачиш» дуже гарно пояснює один із законів існування в цьому світі ))).

Чи добре, коли ви проживаєте своє життя в якихось ролях?

Усе залежить від того, наскільки повно і якісно ви хочете прожити своє життя. Є люди, які формують для себе корисні звички й «залипають» в одну–дві ролі, і так минає все їхнє життя. І тоді виникає питання, чи залишається ваша звичка корисною, якщо ситуація змінюється. До прикладу, улюблена звичка у людини «всім допомагати, рятувати і давати поради». Така людина почувається експертом в галузі життя))). Цією звичкою особливо грішать психологи-початківці, інші люди, які не вміють «виключити цієї кнопки» у своїй сім’ї, з чоловіком, чи в спілкуванні з батьками, друзями. Як ви думаєте, чи контакт буде гармонійним і приємним? … Звісно, ні. Бо чоловікові потрібна ЖІНКА, а жінці — ЧОЛОВІК, батькам — ДОЧКА чи СИН, дітям — МАМА, а друзям — ПОДРУГА чи ДРУГ, без порад, повчань, а просто так, у різності своїй.

Чи багато людей можуть похвалитися різністю?!

Особливо це стосується людей, які «залипають» в ролі «Я успішна/успішний, щаслива/щасливий (тренер, психолог)». А як почуватиметься людина, в мікросвіті якої зараз горе, при зустрічі з такою «сяючою успішністю»? Така «сяюча успішність» імовірніше за все не прийме людини з її горем. Вона і своє горе прийме дуже складно, якщо вона постукає в її двері. Бо в її картині реальності це неправильно. Пам’ятаєте приказку «Горе треба горювати». Що вона означає? Прийняти своє горе й відгорювати його, коли воно стукає в двері, а не втікати чи заперечувати. Так воно, погостювавши, швидше покидає наші «домівки». Приєднатися до стану людини мовчки й побути з нею в її горі чи якомусь іншому стані. Тоді горе розділяється навпіл, стає легшим для його носія, і людина швидше виходить з цього стану. У приватній практиці з людьми я звернула увагу на одну річ. Нерідко люди виходять зі стану, у якому вони «залипли», коли я повністю приєднуюсь до них. Ми розділяємо цей стан навпіл. І тільки тоді в людини є можливість напрацювати ще один стан, додатковий, бо звільнилося місце. Так ми збагачуємо один одного. ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ В ЙОГО РІЗНОСТІ.

Якщо вам щось не вдається в якійсь із сфер вашого життя, якщо вас захопив вир ваших подій успішності, та так, що ви аж задихаєтеся від свого життя, спробуйте поспостерігати за собою: може, ви повторюєте одну й ту ж звичку в різних життєвих ситуаціях?

Дозвольте собі бути різними!

У цьому гармонія, щастя й радість життя! Робіть своє життя БАГАТИМ у повному сенсі цього слова. Успішні — дозвольте собі бути неуспішними в якихось сферах життя. Повна успішність — це життя на вдиху. Чи довго ви зможете прожити, не видихаючи?

Печальні — впустіть крихту радості у своє життя, радісні — розбавте своє життя печаллю, як світло розбавляє темряву. Бо тільки в темряві ми можемо осягнути силу світла. Боязливі — впустіть в своє життя сміливість, бо тільки сміливим підкоряються моря! 😉

Я не рекомендую міняти звички, адже як показує моя практика й досвід роботи в приватній терапії, ця ідея утопічна, тому що наша підсвідомість ригідна. Її завдання — оберігати картину нашої реальності від руйнування. Поряд з існуючою звичкою напрацьовуйте нову. Щоб був успіх, спершу потрібно усвідомити свої неусвідомлені звички, вивести їх з підсвідомості у свідомість. А тоді потроху напрацьовуйте те, чого вам не вистарчає.

Напрацювання нової звички можна порівняти до того, як дитина вчиться ходити чи їздити на велосипеді.

Не одразу вдається. Правда! Проте, якщо вдається, тоді це на все життя. Розширюйтесь! Доповнюйте себе новими звичками! Будьте різними! Це дозволяє нам бути гнучкими, а гнучкість дає відчуття стабільності у нашому нестабільному світі 🙂

Мар’яна Бенц

+38 (067) 340 04 99

©2019 Центр практичної психології «Ладаниця»