У кабінеті психолога часто опиняються люди, у яких проблеми з комунікацією і слабо розвинені навички для побудови соціальних контактів. Це спричиняє дискомфорт у житті людей у вигляді відсутності щасливих стосунків із коханою людиною або недостатній реалізованості у професійній діяльності.
Звичайно багато різних факторів можуть бути причиною таких ситуацій. Але я хочу розглянути фактор, який часто напряму не пов’язують із цими ситуаціями й дещо схований від наших очей при першому погляді на життєву ситуацію людей. Це почуття сорому. На мій погляд, є декілька емоцій, які часто завдають багато внутрішнього дискомфорту людям, й звикло це страх, почуття вини й сорому. Цікава річ у тому, що страх й почуття вини легше людям самостійно ідентифікувати й зробити хоч якійсь власний аналіз: «Я це відчуваю та можу прослідкувати причини свого страху чи вини». А почуття сорому часто маскується й не таке очевидне. Якщо почуття вини пов’язане з тим, що я зробив чи сказав, то почуття сорому ми відчуваємо за те, ким ми є.
У Вікіпедії написано, що со́ром — почуття, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що суперечать вимогам моралі, принижують гідність особи.
Зміст вчинків, що викликають відчуття сорому, має суспільно-історичний характер, залежить від еволюції норм моралі. Сором визначається як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки, жаль про здійснений вчинок. Ми можемо переживати сором й при невластивій поведінці інших людей, особливо наших рідних й близьких. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому.
Спочатку варто розібратися, що об’єднує у собі сором. Насамперед це страх, гнів, нелюбов до себе. Через сором хочеться провалитися крізь землю, зникнути. Людина ладна багато чого зробити, аби не відчувати його. Історія нашого сорому бере початок у дитинстві. Присоромити – один із найпростіших способів змусити дитину слухатися. Власне, сором і формується з метою примусити її дотримуватися певних прийнятних культурних та соціальних норм. Але совість і самоконтроль починають функціонувати ближче до 7 років, а 2–3-річна дитина ще не може приймати всі ці обставини й стримувати свої природні бажання.
Із соромом тісно пов’язані такі поняття, як гордість і вина, а також у нього є різні ступені інтенсивності — замішання, поверхневий сором (легко маскується), безчестя або ганьба (найгостріша форма прояву). Сама емоція неможлива без присутності іншої людини, свідка. Адже сором автоматично підвищує нашу чутливість до оцінок оточення — якщо у людини є проблеми з самооцінкою, вона буде сильніше переживати цю емоцію. Сором вчить нас поводитися належним чином при соціальних взаємодіях і змушує нас контролювати себе й свою поведінку.

Людина може соромитись:

  • себе, свого зовнішнього вигляду, розмірів й форми свого тіла;
  • своїх особливостей характеру або поведінки, особливо, якщо за це соромили батьки, рідні або висміювали ровесники;
  • своїх реальних або уявних вад;
  • свого походження, сімейної історії чи навіть країни, в якій народились;
  • освітнього чи економічного рівня розвитку (неосвіченості, бідності, малозабезпеченості тощо);
  • соціального статусу (бути неодруженим/ розлученим, бездітним);
  • своєї будь-якої невідповідності до загальноприйнятих норм у суспільстві;
  • нереалізованості в професійній сфері або відсутності бажаних досягнень й атрибутів успішності;
    багато чого іншого.


Сором спричиняє невидиме, але болісне відчуття самоприниження й самозасудження, відчуття недостойності й меншовартості. І це внутрішній дискомфорт штовхає людину до зменшення або уникання соціальних контактів, як спосіб уникнення відчуття сорому, коли люди ставлять нам різні питання особистого характеру, на які нам не хочеться відповідати. Людина, яка відчуває сором за те, ким вона є, хоче сховатись від усіх. Такій людині важко проявляти себе у суспільстві. Хочеться стати непомітним й не привертати нічиєї уваги. Погодьтеся, що така стратегія поведінки не приведе вас до успішного кар’єрного розвитку та до щасливих взаємин з іншими.
Сором у нашій свідомості виплітає таке собі невидиме «павутиння», в якому легко заплутатись. Він штовхає нас уникати людей, і при тому все списувати на інші причини — немає бажання спілкуватись, хочеться відпочити, тощо. Коли така поведінка входить у звичку, тоді наша соціальна активність зменшується й утруднюється. А також сором «краде» нашу сміливість, щоб проявляти себе й відважно заявляти про себе, свої бажання й потреби. Щоб реалізувати себе у професійній діяльності нам потрібна відвага, відчуття власної гідності й віра, що ми достойні того, щоб реалізовувати свої мрії й бажання. Почуття сорому, так само як й страх, може нас «скувати» й змусити відмовитись від наших потреб, бажань й мрій через знецінювання себе.
Для усвідомлення почуття сорому та подолання його інтенсивності в нашому житті варто звернутись до професійної допомоги психолога/психотерапевта.


Для зменшення інтенсивності почуття сорому важливо:

  • Усвідомити свою унікальність й неповторність як основу прийняття себе таким яким ви є. Кожна людина є унікальним шедевром зі своїм набором сильних й слабких сторін характеру. Це все формує нашу неповторність;
  • Зрощувати свою самооцінку. Вчіться й розвивайте різні навички й компетенції, які допоможуть вам розвивати почуття власної гідності й самоповаги. Знайдіть у собі те, чим ви можете пишатись;
  • Навчитися хвалити себе за найменші кроки у напрямку до своїх мрій й бажань. Це буде доброю протидією на слова внутрішнього критика, який живе у кожному із нас;
  • Опанувати техніки розслаблення для тих ситуацій, коли вперше взаємодієте з незнайомими людьми:
  • Розкажіть комусь, кому ви довіряєте (другу, рідній людині, психологу) про те, чого ви соромитесь. Проливши світло усвідомлення на цю «приховану» частину своєї історії, ви відчуєте полегшення й зрозумієте, те чого ви соромитесь не таке страшне або незвикле відчуття.

У кожної людини є свої моменти, за які вона відчуває сором. Але важливо не дати своєму сорому побудувати фортецю соціальної ізоляції та ув’язнити себе там.
Зустрітись з правдою про себе — якими неідеальними ми є, можливо буде болісним спочатку. Проте саме ця правда звільняє нас від сорому.
Бути собою й приймати себе зі всіма своїми обмеженнями – це дуже сміливо, радісно й у цьому ми знаходимо багато ресурсу для того, щоб рости, змінюватись й набувати нового досвіду у гармонійних взаєминах із собою та з навколишніми світом.

Ще більше про сором ви можете дізнатись прочитавши статтю Як тобі не соромно!

Наталія Гродзь


+38 (067) 340 04 99

©2019 Центр практичної психології «Ладаниця»