У цій статті ви знайдете відповіді на питання: Що таке співзалежні стосунки? Хто така співзалежна особистість? Яким людям притаманно вступати у співзалежні стосунки? Що робити або як рятуватися?
Співзалежність: що це?
Фраза «співзалежні стосунки» все частіше проскакує у нашому суспільстві. Багато людей уже знають, що співзалежною називають людину, яка живе з тим хто є залежним від наркотиків, алкоголю чи є ігроманом. Тобто, найчастіше цей термін вживається до рідних і близьких алкоголіків та наркоманів. Проте співзалежна поведінка може формуватися не лише між чоловіком та дружиною, а також між матір’ю і дитиною. Інколи любов матері настільки жертовна, що вона забуває про власне життя. Така мама живе інтересами дитини, є не реалізованою. Їй важко відпустити вже дорослу дитину від себе. Вона стає співзалежною від своєї дитини, реалізовує об неї своє почуття потрібності.
Коли ви чуєте фрази: «Я жити без тебе не можу», «Я помру без тебе, життя без тебе – не життя», «Я ладна/ладний на все, щоб ти був/була зі мною» це про співзалежні стосунки.
Співзалежні стосунки передбачають розчинення меж власної особистості. Люди, що перебувають у співзалежності втрачають свою індивідуальність і відмінність від іншого. Такий стан ще називають злиття. У них не має власного «Я». Від мами, яка у співзалежності з дитиною, можна почути фразу: «Ми пішли в садочок», «Ми ходимо в перший клас», «У нас випускний». Злиття мами з дитиною до року вважається органічним. Але коли такі фрази мама вживає щодо дорослої дитини, мова може йти про співзалежність.
У співзалежних відносинах не обов’язково властива залежність від речовин одному з партнерів. Такі відносини можуть формуватися між партнерами, один з яких є домінантним моральним тираном чи інфантильним. У таких сім’ях присутнє моральне насилля. До речі така форма співзалежних відносин є найрозповсюдженішою і люди, які перебувають у таких стосунках рідко замислюються над тим, що їх відносини несуть нездоровий характер.
Співзалежним відносинам характерна нав’язливість. Один із партнерів намагається догодити іншому, перешкоджаючи задоволення власних потреб.
Емоції, які найчастіше почувають співзалежні партнери — страх бути покинутим, почуття провини. Ці емоції спонукають співзалежних догоджати партнерові за будь-яких умов. Вони часто ображаються та намагаються висувати претензії – вголос або про себе.
Наше суспільство спрямоване на формування співзалежних стосунків. Любовні романи, пісні, кіно формують нібито ідеал справжнього кохання. Головний герой обов’язково почуває сильні почуття і страждає. Сильні почуття у стражданні – це далеко не кохання, а патологічний стан.
Проте, найчастіше співзалежними стають люди, які росли у деструктивних сім’ях. У нашому суспільстві до деструктивних сімей заведено відносити сім’ї, в яких один або обоє партнерів зловживали алкоголем і/ або наркотиками. Чи сім’ї з неприйнятною сексуальною поведінкою батьків чи одного з батьків щодо дитини (від зваблення до інцесту).
Проте деструктивними уважаються також сім’ї у яких:
• Чинилось фізичне насильство над одним із партнерів або дітьми;
• Є постійні сварки та емоційна напруга: тривалі періоди часу, коли батьки не розмовляли одне з одним;
• Батьки, що конкурують одне з одним або з дітьми;
• Один з батьків не може налагодити стосунки з іншими членами родини та при тому уникає їх, одночасно звинувачуючи інших;
• Надмірна жорстокість та принциповість у питаннях фінансів, релігії, віри, розпорядку дня, способів вираження любові, сексу, телебачення, домашньої любові, спорту, політики тощо. Одержимість будь-яким із цих питань може зруйнувати близькі стосунки, адже додержання правил стає важливішим за самі стосунки.
Якщо один з батьків має схильність до одного з вищеназваних способів поведінки, це може зашкодити дитині. Коли обоє батьків захоплені будь-якою з цих поведінок, результати можуть бути ще гіршими.
Дисфункційність у родинах завжди має один наслідок на дітей: у них порушена здібність розуміти себе, інших людей та будувати з ними стосунки.
Співзалежну особистість можна розрізнити за такими ознаками:
1. Страх самотності настільки сильний, що людина готова за всяку ціну зберегти стосунки. Навіть якщо у них погано.
2. Бажання і віра в те, що можна змінити партнера своїм коханням.
3. Будь-якою ціною намагається «допомогти» своєму партнеру. Яке супроводжується надмірним піклуванням про іншого. Перешкоджаючи задоволенню власних потреб, заради того щоб йому/ їй було добре. За цією допомогою криється така ідея: «Якщо моя стратегія допомоги спрацює – мій партнер зміниться і дасть мені те, чого я так потребую».
4. Фонове супроводження почуття провини: «Я чогось не доробив, чогось не додав партнеру і тому в цих стосунках мені погано. Треба більше старатися. Дужче любити». Тобто ви берете на себе більше ніж 50% за те, що стосунки погані.
5. Низька самооцінка. Глибоко в середині душі ви не можете повірити, що заслуговуєте на щастя. Ви вважаєте, що право на щастя треба заслужити.
6. Потреба контролювати партнера та стосунки. Ви маскуєте спроби контролювати людей та ситуації бажанням «допомагати». Саме тому на позасвідомому рівні шукаєте собі партнера слабшого, якого потрібно весь час від чогось рятувати.
7. Повна зосередженість власного емоційного життя на партнерові. Ви шукаєте собі «половинку». Без партнера почуваєтесь не повноцінними.
8. Страх взяти відповідальність за своє особисте життя та психологічний комфорт. Тому ви шукаєте «проблемного партнера», бо заглиблюючись у чужі проблеми ви відмовляєтесь від того, щоб зазирнути в глибину себе та спитати себе «Хто я? Чого хочу».
9. Добрі, спокійні, надійні чоловіки/жінки вам не подобаються. Ви вважаєте їх «занудними». Адже людину, яка вже чудова ви не можете виправити. Якщо для вас добре ставляться ви не зможете страждати. А ви маєте потребу у стражданні. Любити для вас дорівнює страждати.
10. Схильність до періодичних депресій.
Як позбутися співзалежних стосунків?
Співзалежних стосунків позбутися самостійно майже не можливо. Варто звернутися до кваліфікованого психотерапевта і відвідувати індивідуальні або групові заняття. Терапія допоможе таким людям зрозуміти наскільки важливо проживати на повну власне життя; допоможе сформувати вміння бути щасливим без чиєїсь допомоги.
Якщо ви все ж вирішите самостійно позбуватись співзалежних стосунків, то перше що варто робити – це ізолювати себе від суб’єкта залежності. Звісно у вас буде ломка, як від наркотиків. Тому важливо заручитися підтримкою однодумців, людей, які зможуть пережити цей складний період.
Не намагайтеся шукати нового партнера, бо наступний буде такий самий, або гірший. Спершу попрацюйте над покращенням самооцінки. Дослідіть себе, різні грані своєї особистості.
Іноді буває так, що любов душить і вбиває — вона не свобода, а рабство. Людина страждає від того, що ми називаємо «любов’ю» тоді, коли ми краще за неї знаємо в чому її щастя, що їй потрібно для радості. Так ми відбираємо свободу, тому що самі хочемо керувати життям іншого, так щоб йому було «краще». А ваша любов до рідних, в радість – чи у тяжкість для них?
Також вас можуть зацікавити статті:
«Материнська любов: зворотний бік медалі»
«Психологічна зрілість – шлях до щасливого та успішного життя»
Мар’яна Бенц