Багато хто з нас виріс в епоху, де любов до себе засуджувалася як прояв егоїзму. Розуміння істинних аспектів любові до себе є дуже важливим, позаяк, не навчившись любити себе і правильно ставитися до себе, людина не вміє правильно проявляти любов до своїх ближніх. Адже в Біблії не просто так сказано: «Люби ближнього свого як самого себе».
Коли запитати людину, чи люблять вони себе, то більшість із них відповідають: «Так!». Але з детальним опитуванням виявляється, що вони плутають такі два поняття, як «істинну любов до себе» й «егоїзм, самолюбування».
Якщо ви хоча б деколи сварите чи звинувачуєте себе, або не приймаєте й не любите свого тіла, то ви агресивно налаштовані проти себе.
Любов до себе — це мистецтво.
Любов — це відображення нашої особистості. Яка особистість, така й любов! Тому любов до себе буває недалека, егоїстична, небезпечна. І якщо людина немудра, то й немудра її любов. Той, хто себе любить, собою задоволений, живе з собою в радості й гармонії.
Коли людина ігнорує сигнали свого тіла, це є проявом егоїзму.
Егоїст вирішує свої проблеми коштом іншого.
Якщо людина піклується про інших, забуваючи піклуватися про себе, не дослухається до своїх потреб, відсуваючи себе і свої потреби на задній план, саме вона і є егоїстичною, бо живе в надії і потребі, щоб про неї піклувалися ті, про кого вона піклується в очікуванні вдячності від них.
Багато батьків виховують своїх дітей таким чином, щоб останні мали відчуття обов’язку й провини стосовно них, а все через те, що батьки свідомо чи несвідомо нічого не роблять для себе, а списують свою неорганізованість і лінь на те, що їм потрібно цілодобово обслуговувати своїх дітей: працювати заради дітей, жити заради дітей тощо. Думаю, що ви бачили такі сім’ї, у яких закладена подібна модель поведінки. Але найбільше, що потрібно дітям від своїх батьків, — щоб їхні батьки були щасливими! І це найкраще, що батьки можуть зробити для своїх дітей. Закласти їм модель поведінки ЩАСЛИВИХ ЛЮДЕЙ!
Інша крайність прояву егоїзму — це чарування собою, поглинання собою, коли людина повністю ігнорує потреби своїх ближніх, а також перебільшення своїх достоїнств.
Якщо людина себе любить, вона так організовує свій час, щоб їй вистарчало часу на себе.
Вона бере відповідальність за своє життя і стає автором свого життя! Той, хто себе любить, стежить за тим, щоб його життя йшло не випадково чи безтолково, скеровуючи русло свого життя у той бік, де є благополуччя у всіх його проявах.
Любов до себе — це дія! Вона означає робити щось для себе! Що саме?
Ставлення до власного тіла. Як ставимося до власного тіла, так ставимося і до своєї душі. Тіло — храм душі. Доглядайте за своїм тілом. Стежте за тим, як ви харчуєтеся. І хоча ми, зазвичай, знаємо основи науки здорового харчування, але багато людей продовжують використовувати їжу і дієти для того, щоб покарати себе й розтовстіти або навпаки пасти в анорексію.
Що передбачає догляд за тілом?
- У першу чергу рекомендую звернути увагу на свій зовнішній вигляд. Чи подобаєтеся ви собі, дивлячись на своє відображення у дзеркалі? Чи складно вам стежити за своїм одягом? Як ви в ньому виглядаєте? Ваш одяг не обов’язково має бути дорогим і брендовим — це можуть бути речі з якісних тканин, які підкреслюватимуть особливості вашої фігури. Чи личить вам ваша зачіска? Чи вмієте ви наносити макіяж так, щоб він підкреслював ваші принади і приховував недоліки? Якщо ні, то рекомендую вам самостійно опанувати особливості нанесення макіяжу, знайшовши відеоролики на цю тему в інтеренеті, або ж звернутися по допомогу до візажиста та стиліста.
- Навчіться дивитись у дзеркало й подобатися собі. Щодня посміхайтеся своєму відображенню!
- Займайтеся своїм тілом — робіть оздоровчу гімнастику, запишіться на йогу, плавання, танці, одним словом на будь-який вид спорту, що припаде вам до душі. Дозволяйте собі час від часу спа-процедури, масаж тощо.
- Навчіться слухати своє тіло і своєчасно відпочивати, вчасно вкладайтеся спати.
- Ваш дім — ваша святиня. Зверніть увагу на своє житло. Ваше помешкання — це те місце, куди ви повертаєтесь щодня, щоб відновити сили й запас енергії. Усе, що вас оточує, є відображення ваших уявлень про те, на що ви заслуговуєте. Подивіться на свій дім. Чи подобається вам так жити? Чи добре ви в ньому почуваєтеся? Чи затишний ваш дім? Може, у ньому тісно, брудно й не прибрано? Ви маєте схильність перевантажувати свій простір зайвими речами? Якщо так, тоді хоча б раз на рік влаштовуйте собі ревізію свої речей. І все, чим ви не користувалися цілий рік, віддайте комусь або продайте.
- Любити себе значить підтримувати себе. Звертайтеся по допомогу до друзів і рідних, дозволяйте їм допомагати вам. Багато хто з нас звик покладатися тільки на себе і ні за що не попросить допомоги у страху здатися слабкою, бути залежною. Насправді прохання про допомогу — це прояв сили. Зверніть увагу: просити допомоги, а не жалітися! Жалітися і жаліти себе — це переживати свою безпорадність, яку сама собі створила. Це є проявом егоїзму.
- Любов до себе означає, крім іншого, вміння говорити «ні». Якщо у вас просять допомоги, а ви не в змозі допомогти з різних причин, тоді на даному етапі вашого життя варто сказати, що ви не в змозі допомогти, але так, щоб це не ранило ту людину, яка звернулася по допомогу. Чи вміємо говорити «ні»?
- Любов до себе означає вміння чути свою душу. Це стан знання своєї внутрішньої природи, проникливості й інтуїції. Це також постійне шліфування свого характеру — процес вдосконалення, навчання й самопізнання! Любить себе не той, хто сидить у зручному кріслі і відчуває, як він себе любить, а той, хто підводиться з крісла і вчить себе, тобто робить з себе людину. Якщо ви любите себе, ви постійно вчитиметеся.
- Любов до себе означає розуміння своїх цінностей, визначення цілі свого життя, здатність знайти улюблене заняття. А ви слідуєте своєму призначенню, відкрили свої таланти?
- Любов до себе означає розуміння своєї цінності. Тут я звертаюся в першу чергу до тих, хто любить надміру критикувати себе і займатися самобичуванням.
Припиніть критикувати, звинувачувати, карати себе.
Усі ми змінюємося. Кожен день — це новий день, і ми проживаємо його інакше, ніж учора. Наша сила лежить у здатності пристосовуватися до течії життя. Відмовившись від надмірної критики, ми відкриємо свою індивідуальність, творчі здібності, те, що робить нас несхожими на інших людей. Кожному з нас призначено зіграти свою роль у цьому світі. Критикуючи себе, ми втрачаємо здатність виконати своє призначення.
Навчіться надихати і хвалити себе. Як критика спалює душу, так похвала відроджує її з попелу. Почніть з малого. Скажіть собі, що ви прекрасні. Робіть це якомога частіше. А також припиніть порівнювати себе з іншими, порівнюйте себе тільки з собою: яка я була — яка я стала — якою я маю стати! Таке порівняння залишає здоровий рівень критичності до себе, який допомагає нам удосконалюватися.
Любов до себе передбачає віру в себе, адже, якщо ви любите себе і вірите в себе, ви ставите собі великі цілі, під свій ріст і щодня, крок за кроком, наближаєтеся до них.
- Любов до себе передбачає терплячість до себе, а егоїзм — аутоагресію чи «самобичування». Терплячість — могутній засіб. Більшість людей страждає від очікування негайних результатів. Але наші помилки — це наші помічники, наш досвід. Помиляючись, ми вчимося. Людина, яка себе любить, знає і завжди пам’ятає про свої сильні сторони. Поставтеся до себе так, як скульптор ставиться до матеріалу: враховуючи всі його властивості, він вирішує, що цікавого й прекрасного з цього можна створити.
- Любов до себе передбачає зцілення своєї внутрішньої маленької дитини. Згідно з теорією Еріка Берна, на теренах нашої психіки живе три особистості: внутрішній батько, внутрішній дорослий і внутрішня дитина. Вони бувають як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус, тобто мають свої негативні і позитивні якості. Внутрішня дитина дуже чутлива до критики, оцінки і постійно прагне любові. Якщо ви схильні ображатися в житті, то це означає, що ваша внутрішня дитина травмована й ображена. Ображатися — це дитяча звичка!
- Ми самі занурюємося в образу, робимо собі погано, щоб на нас звернули увагу й дали нам те, чого ми хочемо. А якщо нам не дають, ми знову ображаємось. Але ця схема не працює в дорослому світі, вона працює тільки в дитинстві. Якщо не зцілювати своєї внутрішньої дитини, вона постійно перетягуватиме увагу на себе й ображатиметься. Це заважатиме вам будувати гармонійні стосунки. Стосунки потрібно будувати з позиції дорослості. Про свою маленьку дівчинку потрібно вміти піклуватися самостійно, а не за допомогою партнера чи інших.
- Наша внутрішня дитина формувалась у сім’ї, в якій ми виросли. Ми хочемо, щоб наші батьки були ідеальними, але насправді вони також люди і також можуть діяти зі страху чи з безвиході. Напевне, найболіснішими є конфлікти уже дорослих дітей з батьками. І болючими ці конфлікти є для обох сторін. Не всім пощастило мати добрі стосунки в сім’ї, але завжди є можливість спробувати їх налагодити. Тому, прощення дитячих образ і відновлення стосунків з батьками насамперед є ознакою зрілості. Любов до себе з’являється через прощення наших рідних і близьких.
Зцілюючи свої душевні рани, пробачаючи і налагоджуючи стосунки з батьками, ви зцілюєте своє життя і весь свій рід.
Наше особисте щастя бере свій початок саме в сім’ї, у якій ми виросли. Батько й мати — це два наші крила. Крило матері відповідає за те, як ми будуватимемо стосунки з партнером, і чи ці стосунки у нас складатимуться. А крило батька відповідає за те, чи ми реалізовуватимемо себе творчо, чи вдасться нам реалізовувати своє призначення. Якщо сім’я страждає, і ви не відводите часу на відносини з батьками, не варто очікувати позитивних змін ні у власному житті, ні в житті своїх дітей.
Мар’яна Бенц