«Всі ми родом з дитинства». Мабуть, кожен чув цю до дір затерту фразу.
Дитинство – це вразлива, та водночас сповнена енергії пора. Це період, коли ми максимально прислухаємось до себе та йдемо лише за своїм хочу; коли вибудовується фундамент нашої взаємодії з собою та світом.
Напевно в кожного дорослого, є хоча б одна нереалізована мрія чи потреба. Як психотерапевтка зустрічаюся у терапії з клієнтами з їх нереалізованими мріями та потребами, і бачу як це взаємопов’язано з теперішніми актуальними потребами й бажаннями.
Коли мова йде про мрії, то тут все зрозуміло. Хтось мріяв у дитинстві про ляльку барбі, хтось хотів велосипед. Хтось мріяв стати балериною чи художником, але не склалося.
Якщо говорити про потреби, то це може бути незадоволена потреба у прийнятті, увазі (проведення якісного часу з батьками чи одним із них), цінності тощо. Ви напевно чули вислів «кружіть мене, кружіть»? Цю фразу застосовують до дорослих, які різними способами привертають до себе увагу. Це ті дорослі, яких в дитинстві «не докружили», тобто не додали уваги.
Дорослі з незадоволеними потребами чи мріями з дитинства іноді намагаються задовольнити їх через своїх дітей. І це є однією з причин конфлікту поколінь. Ваші діти можуть мати інші потреби та мрії. Батьки не повинні реалізовувати свої мрії та потреби через власних дітей.
Колись я чула слова обурення одного батька, який говорив:
– Я їй дав можливість вчитися на одній з найпрестижніших професій. Вона могла бути хорошим лікарем. І що зробила?! Кинула все. Невдячна.
– Ким ти мріяв бути у дитинстві? Спитала я його. Після паузи, він відповів.
– Коли я був малим, то часто бавився у лікаря. Любив рятувати тварин. Одного разу так рятував жабу, що вона померла (сміється).
– То це була твоя мрія, яку ти вирішив реалізувати через свою доньку?
– Виходить, що так.
Часом такі діти бунтують, і наважуються шукати себе, а іноді змиряються і проживають не своє життя.
Діти, бажання яких у дитинстві не задовільняли чи ігнорувалися, вчаться жити в економрежимі. Часто, вони стають дорослими, які не дозволяють собі:
• мріяти, хотіти більшого, а як результат жити наповненим і цікавим життям;
• це дорослі, які не чують свого «хочу», а роблять лише те, що «треба»;
• це дорослі, у яких занижена самооцінка, які почувають себе не потрібними чи зайвими;
• у яких включається механізм психологічного захисту знецінення, який звучить так «а мені й не треба», «можу обійтись», «це все фігня» тощо. Такий психологічний захист заважає будувати якісні стосунки з іншими, та йти до актуальних мрій і потреб;
• які жертовно живуть для інших – дітей, партнера. Така жертовна поведінка породжує стосунок «тиран-жертва». Учасники такого стосунку не почуваються щасливими. Його складно побачити та розірвати. Тримається цей стосунок на двох емоціях — вині та образі.
Рушійною силою нашого хочу є внутрішня дитина.
Там сховане колосальне джерело енергії, яка дає натхнення жити, пробуджує у нас цікавість та дає снаги рухатись до мети. Кожен дорослий носить у собі внутрішню дитину. На багато ситуацій ми реагуємо через призму незадоволених дитячих потреб та мрій. Це заважає бути в контакті з реальністю. Ми самі перешкоджаємо собі задовольняти актуальні потреби.
Що робити? Як допомогти собі побачити та закрити свої бажання.
Якщо у вас є діти, зверніть увагу, що ви їм даєте надміру. Швидше за все ви даєте їм те, чого самі прагнули у дитинстві від батьків. Пробуйте це давати собі.
Якщо ви своїх дітей задарюєте подарунками. Подумайте, про що ви мріяли в дитинстві, чого вам батьки не купили. Складіть список і потроху купляйте собі ці іграшки. Бавтеся ними з дітьми. Якщо ви мама, і в дитинстві мріяли про ляльку барбі, а маєте сина, який хоче машинку. То купіть собі ляльку, а не десяту машинку для сина.
Якщо вас у дитинстві тримали в жорстких рамках, ви мали багато заборон. То до своїх дітей ви можете застосовувати такий самий сценарій, або антисценарії: теж жорсткі рамки, або життя без рамок і правил. Зверніть увагу: як багато ви ставите собі заборон? Ви робите лише те що треба? Якщо так, то дозвольте собі більше. Розширте свої межі. А своїм дітям, якщо вони живуть без рамок, обов’язково їх встановіть. Вчіться балансувати між «хочу» і «треба», та вчіть цьому своїх дітей.
Якщо ви не отримали прийняття від батьків. Вчіться приймати себе, без осуду та порівнянь. Прийміть свою слабкість, темну сторону. Приймаючи та досліджуючи себе ми маємо змогу зі своїх недоліків отримувати користь, та використовувати їх у потрібному місці та у слушний час.
Приділяйте собі увагу. Що ви вимагаєте від партнера? Ви хочете щоб він водив вас у кіно? Не чекайте, поки він здогадається. Купуйте квитки і йдіть: з ним чи без нього.
Якщо ви мріяли стати лікарем, і вважаєте що вам уже пізно, не має грошей і часу. Що ж, може й так. Створіть собі хобі. Читайте літературу на цю тему, дивіться передачі, пройдіть навчальні курси дотичні до медицини. Наприклад, курси з надання першої медичної допомоги.
Часто люди, які рухаються до задоволеної дитячої мрії про професію, усвідомлюють, що для них це вже не актуально. Але якби вони не спробували, то ніколи б про це не знали. І сама думка про те, що вони хотіли, а їм не вийшло забирає енергію.
В дитинстві я мріяла стати танцівницею фігурного катання, а потім художницею. Не склалося ні перше, ні друге. Але в мене вивільнилось повно енергії, коли я стала на професійну ковзанку, та пішла вчитися у художню школу. Саме в ці моменти я усвідомила, що для мене дорослої ці професії вже не актуальні, але спробувавши це у дорослому житті та задовільнивши свою внутрішню дитину, у мене закрився «гештальт» і вивільнилась енергія, яку я спрямувала на задоволення актуальних потреб.
Якщо вам складно усвідомити свої незадоволені дитячі потреби, зверніться до кваліфікованого психотерапевта, який допоможе вам почути себе.
Якими б дорослими ми не були, кожен носить в собі внутрішню дитину. Внутрішня дитина відповідає за інтерес, формує наші «хотілки». Дорослі, які не чують свого хочу, перетворюються на людей, які не живуть своє життя.
Багато дієвих методів дуже прості. Прості настільки, що психіка відмовляється вірити в це. Пропоную не лінуватися, і потратити кілька хвилин на себе. Прислухатись до себе, згадати, та реалізувати свої дитячі мрії і потреби. А відчуття радості після виконаного бажання не заставить себе чекати. Будьте чуйними до себе та сміливими у реалізації власних бажань.
Мар’яна Бенц