Втрата душі: коли і як це відбувається?
«У мене ніби все є, і двоє діток, і чоловік, якого люблю, але чомусь я не відчуваю радості від життя. Маю таке відчуття, що моя душа плаче, і щось зі мною не так». Навпроти мене сиділа гарна жінка, на вигляд ледь за тридцять з до болю сумним і трохи відсутнім поглядом.
Її слова на якусь мить повернули мене в той період мого життя, коли я теж почувала себе втраченою, сильно боліла душа, не почувалася в гармонії з собою.
Біль душі відбувається тоді, коли ми перестаємо чути тихий шепіт власної душі. Таким чином ми потроху себе втрачаємо.
Кларисса Пінкола Естес у своїй книзі «Та що біжить з вовками» легко і доступно описує про втрату душі, жіночності та про пастки, в які потрапляє жінка втрачаючи свою душу.
Втрата душі, які ознаки і причини?
- Одна з причин чи пасток – це зрада себе. Що таке зрадити себе? Вибір більш легкого і зручного життя. Взагалі, саме по собі стремління полегшити собі життя – це не пастка, а цілком природнє бажання его. Питання, якою ціною людина хоче полегшити собі життя? Ціна і є пасткою та причиною.
Наприклад, жінка вирішує вийти заміж за чоловіка якого не кохає, але цей союз дозволить їй покращити матеріальне і соціальне становище.
Або людина з дитинства має поклик до малювання, але всі довкола їй твердять, що цим грошей не заробиш, це не перспективно. І вона робить інший вибір, та стає бухгалтером, тому що ця професія у тренді цього часу, легко буде влаштуватися на роботу і заробляти гроші.
- Друга пастка – відмова від експерименту та ризику. В цей момент припиняється розвиток, людина перестає вчитися чомусь новому. В характері з’являється така риса як ригідність. Людина або думає, що все знає, або не бажає виходити з зони комфорту і пізнавати себе у чомусь новому.
- Третя пастка, що позбуває нас зв’язку з власною душею є відмова від власної ідентичності. Тоді людина розчиняється у середовищі, якому живе: це може бути сім’я, робочий колектив, релігійна установа, державний устрій. Бути частиною чогось більшого – це потреба кожної людини. Бути частиною якогось угруповання само по собі не пастка. Пастка настає тоді, коли середовище не намагається побачити індивідуальність людини, рівняє її під усіх, не намагається підбадьорити і надихнути. Середовищем, яке було пасткою для душі людини був Радянський Союз. Шкільна система освіти зароджена в цьому ж часі, продовжує бути пожирачем людських душ. Та найгірше для кожної окремої людини є напевно те, коли сім’я зацьковує дитину непотрібними інтроектами: «веди себе чемно», «будь як усі», «не висовуйся», «не гарячкуй», «мусиш робити так…», «мусиш закінчити медуніверситет» тощо. Список можете продовжити самі, відслідковуючи власні переконання, якими вас «нагодували» ще у дитинстві. Вони заважають жити щасливо. В полоні цих переконань людина почувається скованою, не є вільною, почуває душевний голод, нудьгу.
Ця жінка про яку я писала вище, «розчинилась» у середовищі своєї сім’ї. Вона всю себе віддала чоловікові і дітям. Абсолютно забула про себе. Все тому, що з дитинства її «ногодували» інтроектом, що сім’я – це найголовніше досягнення у житті, жити треба заради дітей. Так, мати сім’ю дуже важливо майже для всіх жінок, але найважливішим для кожної людини має бути вона сама і хоча б трошки часу виділеного на себе. Не даремно, коли ми летимо в літаку, стюардесса, яка дає інструкцію перед польотом, розказує, що при наявності небезпеки, рятувальну маску і жилет спершу одягніть на себе, а потім на дитину, якщо ви подорожуєте з дітьми.
Отже, якщо ви подорожуєте з дітьми дорогою під назвою життя, то дбайте про себе, робіть себе щасливими. Адже головним нашим завданням перед дітьми не є дати їм все і віддати всю себе, а навчити їх радіти життю. А це можна зробити власним прикладом. Згадайте своїх матерів. Більшість жінок того часу жили заради дітей, сім’ї. Та чи почуваються вони щасливими тепер? Лише малий відсоток жінок того часу були по справжньому щасливими. Злиття з іншими чи розчинення в іншому не додає нам щасливості, а добавляє страждань.
Як вберегти гармонію з собою?
Найважливішими досягненнями, які не дають душі і психіці потрапити в рабство та вберегти гармонію з собою є розвиток унікальних дарувань людини; творчість та творче пристосування; чуттєве сприйняття себе, своїх емоцій та інших; вміння дослухатися до своєї інтуїції. Все це допомагає жінці не втратити жіночності, не розчинитись в чоловікові, дітях чи роботі.
А ви вмієте чути свою душу? Чи маєте схильність розчинятися в дітях, чоловікові, роботі? Цікаво почути ваші думки з цього приводу.
Мар’яна Бенц