Як влаштований стрес, і чому він робить нас сильнішими

Ми живемо в час «фаст» — швидка їжа, швидкі гроші, швидкий успіх… Життя в швидкому темпі підвищує напругу та невизначеність. Ми всі знаємо, що стрес — це погано для фізичного та психічного здоров’я, але мало хто усвідомлює, що енергію стресу можна скерувати в позитивне русло, наприклад досягнення цілі. Адже не просто так в народі є приказка «Що нас не вбиває, то робить нас сильнішими».

Що таке стрес? І чи правильно ми розуміємо його природу і значення?

Першим дослідником стресу був Ганс Сальє (1939 р.). Він проводив досліди над щурами, створюючи їм всілякі дискомфорти. Той стан, у який він уводив щурів, а також їх фізіологічну реакцію на цей стан Сальє назвав стресом. А визначення дав йому таке: «Стрес — це природна відповідь організму на будь-який зовнішній вплив, який виводить його з стану рівноваги». Сальє був першим, хто переконав людей у шкідливості стресу. Але чи це дійсно так?

Стрес завжди супроводжується коктейлем з таких емоцій як страх, злість, хвилювання, сум або пригніченість. Ми звикли думати, що негативні емоції відчувати не можна, що це погано. Але насправді кожна негативна емоція має свій позитивний намір. Емоція страху, до прикладу, лежить в основі інстинкту самозбереження й допомагає мобілізувати ресурси організму і швидко приймати рішення щодо порятунку. А сум допомагає усвідомити значущість тих, кого ми любимо, згуртовує людей.

Стрес запускає в нашому тілі відповідні реакції. Під час стресу наднирники починають виробляти такі гормони як адреналін і кортизол, які збільшують фізичну силу і витривалість, допомагають подолати й пережити страх. Також у нашому мозку синтезується нейромедіатор, що називається глутамат. Він відповідає за активацію нервових клітин, підготовлюючи організм до інтенсивного навантаження. Саме в цей момент у тілі накопичується велика кількість енергії, яка проситься на волю. Ця енергія вмикає в організмі такі інстинкти чи стратегії поведінки, які називаються «бий або біжи»: існує проблема (будь-яка фізична небезпека), і організм шукає способи її вирішення втечею або нападом. Тому стресова реакція орієнтована в першу чергу на фізичну мобілізацію організму. У результаті, ви готові до подолання будь-яких перешкод.

Стрес дає нам виняткові фізичні можливості. Я думаю, ви чули різні історії про те, як у людей включалися великі енергетичні ресурси, які допомагали зробити те, що необхідно: хтось піднімав величезні машини, щоб врятувати рідних, інший, рятуючи своє життя, перестрибував високі огорожі тощо. Якщо ви зануритеся в свою пам’ять, то точно знайдете там подібну історію про себе, своїх родичів чи знайомих. З доісторичних часів стрес допомагав нашим предкам виживати. Саме тому він такий стійкий в еволюції, і ми повинні бути вдячні природі за те, що вона записала його в нашу ДНК.

Реакція «бий або біжи» — це реакція на фізичний вид стресу, яка дійсно допомагає нам вижити.

Проте така реакція — не кращий вихід для ситуацій, у які щодня потрапляє сучасна людина. Така реакція не дуже допомагає пережити нам корки на дорогах, коли ми поспішаємо на роботу, чи загрозу звільнення з роботи. А що б було, якби за виникнення будь яких труднощів у спілкуванні з дітьми, коханими, батьками чи друзями ви б утікали від відносин? Ми не можемо зникати щоразу, коли в нас конфлікт вдома чи на роботі. У такому разі людина не могла б задовольнити своєї базової потреби у прив’язаності й відчувала б душевний біль, а стрес від того б не зменшився. Усі ці нервово-психічні реакції називають психоемоційним стресом.

У таких ситуаціях більшість людей пригнічують свою стресову реакцію. І в них включається спосіб реакції який називають зціпеніння. Невирішених питань навіть за один тиждень може накопичитися більше десятка, деякі з них тягнуться роками. Це не минає для нас безслідно. У разі емоційного стресу психічної енергії накопичується так само багато, як в разі фізичного стресу. Але за реакції зціпеніння ця енергія не має виходу. Напруження дедалі зростає, виникає хронічний стрес, розслабитись усе складніше. Якщо людина не знаходить способів розслабитись, у неї нерідко зникає апетит, з’являється безсоння, погіршується здоров’я, можуть розвиватися панічні атаки, фобії тощо.

Люди намагаються втекти чи уникнути стресових ситуацій. У найважчих випадках люди організовують своє життя так, щоб піти від усього, що викликає у них занепокоєння. Це нерідко призводить до протилежних результатів. Уникнення того, що викликає у них стрес, лише підсилює страхи і переживання про можливі майбутні тривоги.

Стрес як джерело енергії досягнення цілі!

Учені виявили, що якщо немає прямої загрози життю, то щоб тіло й мозок можна було переключити з реакції пригнічення чи зціпеніння і вивільняти енергію від психоемоційного стресу, людина обов’язково повинна ставити собі цілі й досягати їх. Цю реакцію на стрес вчені назвали реакція прагнення до мети. Виявилося, що якщо людина долає стрес досягненням цілей, тоді в її організмі запускаються зовсім інші реакції ніж у разі зціпеніння. Коли є ціль, у нас з’являється азарт, ми беремо себе на «слабо» — зможу чи ні! У цей час в організмі починає вироблятися нейромедіатор норадреналін, який дає відчуття керування своїм життям. Коли ми спрямовуємо цю енергію в дію, то починає вироблятися ще один нейромедіатор — дофамін, який включає в людини погоню за щастям. У цей час в кров викидаються «гормони гарного настрою». Досягаючи цілей, ми відчуваємо причетність до ЖИТТЯ, і в нас з’являється відчуття керованості своїм життя. А це, погодьтеся, додає енергії і щасливості. Учені виявили, що така реакція на стрес продовжує життя.

Стрес і самооцінка!

Важливим фактором реакції на стрес є ваше підсвідоме уявлення про себе та свою здатність упоратися з ситуацією. Стикаючись зі складною ситуацією, людина оцінює себе на наявні у неї ресурси для подолання ситуації. Така оцінка потреб і ресурсів може бути неусвідомленою, але вона однаково відбувається. Учені довели, що самооцінка впливає на тип стресової реакції. Тому вчіться порівнювати себе тільки з собою: яким ви були, є і прагнете стати. Це дозволяє зберегти адекватне критичне мислення щодо себе. Якщо ми порівнюємо себе з іншими, це гальмує наш розвиток, уводить нас в комплекси. Адже завжди може знайтися хтось кращий за нас.

Стрес і сенс життя

Учені робили досліди і дійшли висновку, що люди, які пережили найбільшу кількість стресових подій, частіше за інших вважають своє життя наповнене сенсом. Чому ж стрес так сильно пов’язаний з сенсом життя? Одна з причин полягає в тому, що стрес є неминучим наслідком зацікавленості у своїх діях і прагнення до досягнення цілі, що і створює відчуття того, що ми живемо не даремно.

Розмірковуючи про своє життя, кожен з нас може згадати про день, у який ми відчували сильний стрес, і подумати: «Так, це точно був не найкращий день на цьому тижні». Переживаючи його, ви можете мріяти про життя без негативних переживань. Але якщо ви виключите з життя всі такі дні, воно не стане ідеальним. Тому що разом зі стресами ваше життя позбавиться досвіду, який сприяв вашому зростанню, складних рішень, якими ви виправдано пишалися, і відносин з іншими людьми, які роблять вас індивідуальністю. Можливо, ви позбудетеся деякого дискомфорту, але при цьому втратите сенс існування.

Насправді шкідливим є не стрес, а наше ставлення до нього.

Пропоную вам ще на цю тему  послухати вебінар “Як отримати користь від стресу”

Маряна Бенц

 

Comments

comments

 

Вам також може сподобатись:

See all posts

Додавайтесь в друзі!