Яким чином пов’язані перфекціонізм, невпевненість у собі, бажання все контролювати, здаватися кращим аніж є насправді та сором? Про це піде мова у цій статті. Також ви отримаєте конкретні рекомендації як зцілитися від сорому?

Сором – це та з небагатьох емоцій, які переживати нестерпно боляче. Тому часто ми витісняємо її зі своєї свідомості, чи заперечуємо. Ми не народжуємось з цією емоцією, саме тому, нам так складно її переживати. Сором, як і почуття вини – це соціальна емоція, яка прищеплюється нам у ранньому віці. Почуття сорому з однієї сторони є кандалами, які заважають рухатися до щасливого і вільного життя, так як є емоцією, якою нами маніпулюють, а з іншої сторони, може бути мірилом совісті. Сором часто ховається за іншими емоціями і станами.

Як розпізнати у собі сором?

Одна моя подруга, на питання: «Чому ти не робиш нічого в напрямку своєї мрії? Тобі соромно проявляти себе?» відповіла: «Ну, теж таке вигадала! Я не соромлюся. Я перфекціоністка! І просто люблю, щоб усе було досконало. Тому мені треба ще трохи повчитися. Сходити на ще одні курси…»

Перфекціонізм – це колиска сорому. Один із способів за допомогою якого сором проникає у наше життя є ПЕРФЕКЦІОНІЗМ.

Якщо ви розпізнаєте у собі перфекціоніста, то швидше за все, це не є ознакою того, що ви прагнете до досконалості, це означає, що вашу душу гризе сором.

Бажання виглядати крутим і тримати все під контролем.

Людина, що намагається виглядати крутою чи яка прагне усе контролювати, прагне мінімізувати свою вразливість, щоб зменшити ризик бути висміяною. Люди хочуть контролювати, що про них думають інші люди, бо бояться осуду і бути висміяними.

Невпевненість у собі.

«Подивися, Галинка як гарно заплетена. А ти? Ходиш пелехата як пудель!» Надихала мама дочку розчесатися і заплести коси. Мама часто робила такі порівняння із  Софійкою не на її користь. В результаті дівчина виросла з відчуттям, що вона якась не така. До дорослого віку Софійка прийшла з глибокою невпевненістю у собі, цілим багажем комплексів, скованості. Все це заважало їй будувати стосунки і почуватись щасливою, так як вона уникала емоційно близьких контактів, тому що десь глибоко в середині душі, думала «А що люди скажуть? Вони будуть з мене сміятися. Я якась не така!». Сором породжує комплекси і невпевненість у собі.

Як позбавитись сором’язливості?

• Навчіться розпізнавати у собі сором. Найлегше розпізнати у собі будь яку емоцію – це бути уважним до фізичних симптомів цієї емоції: палаюче обличчя, накриває гаряча хвиля, пересихає у роті, збільшується потовиділення, прискорюється серцебиття, тунельне звужене поле зору, ефект сповільненого часу. Відчуття наче хочеться провалитися крізь землю; швидше піти; уникнути контакту.
• Вибирайте себе. Не думайте про те, яким чи якою вас хочуть бачити інші, сприймайте себе такими, як ви є. Дозвольте собі бути вразливими. Зізнайтеся собі у власній недосконалості. Пам’ятайте:  усі ми зіткані з сильних сторін та недоліків.
• Смійтеся, співайте і танцюйте. Сором можна здолати сміхом. Навчіться сміятися зі своїх вчинків. Танцюючи ми «стираємо пам’ять тіла». Так на тілесному рівні ми звільняємося від сорому. Пісня  – зворушує нас і дає нам відчуття близькості, а сором навпаки віддаляє нас і створює прірву між вами та іншими.
• Якщо відбувається щось ганебне ми тримаємо це у великій таємниці. Коли ми приховуємо чи ховаємо у глибині своєї душі те, що трапилася сором розростається, сковуючи спонтанність.

Ми відчуваємо сором через людей довкола, і саме люди довкола можуть зцілити нас від сорому. Сором не любить, коли ви розповідаєте іншим, що сталося. Він не виживає, коли ним діляться.

Проте, якщо ми ділимося своєю ганьбою з невідповідною людиною, це може бути причиною ще більшого почуття сорому. Уникайте розповідати це людям, які:

• будуть вас жаліти: «Мені так тебе шкода!», «Ох бідолашка!», «Бог тобі в поміч!».
• Людей, які вважають вас втіленням досконалості. Ви їх підведети, вони розчаруються вашою недосконалістю.
• Людей слабких, вони бояться слабкостей. Тому будуть засуджувати вас: «Як ти могла дозволити цьому статися?», «Про що ти тільки думала?».
• Людину, яка буде шукати винного чи намагатиметься спростувати ситуацію: «Та хто він такий!?», «Та я йому піду і вріжу!» або «Та ну, не перебільшуй! Це дурниця! А от зі мною яке було…»,

Шукайте людей, які будуть вам співпереживати: «Я тебе розумію, зі мною теж таке траплялося!».

 Перед тим як поділитися своєю сороміцькою історією, спитайте себе: «Хто заслужив на право почути мою історію?». Якщо у вашому житті є одна або дві людини, які можуть сісти поруч і вислухати ваші ганебні історії і любити вас за вашу силу і слабкість – ви щаслива людина. Людина, яка без осуду приймає вашу вразливість і недосконалість дає відчуття душевної та емоційної близькості. А це те чого ми всі найбільше прагнемо у сучасному світі.

Щоб зміцнити імунітет до сорому навчіться задавати собі наступні запитання:

• Яким ви стаєте, коли почуття сорому заганяє вас у глухий кут?
• Як ви захищаєтеся? (плачете, уникаєте контактів відчуваючи свою нікчемність і почуваючись ображеним, агресуєте і у вас виникає бажання напаскудити у відповідь тощо).
• Чи телефонуєте ви комусь, щоб впоратися із бажанням напаскудити комусь у відповідь/ заплакати/ сховатисмя/ догоджати? (виберіть свій варіант вашої реакції на сором)
• На який найсміливіший вчинок ви б наважилися, відчуваючи себе нікчемним і ображеним?

Не бійтеся бути вразливими. Бути собою – це не означає бути вільним від негативних емоцій. Це означає бути в контакті зі своїми емоціями – визнавати їх, говорити про них іншим, дозволяти їм бути і вміти їх виводити з себе, не придушуючи в собі.

Бенц Мар’яна