Де брати ресурс, або чому ми не завжди маємо те до чого прагнемо

 

Кожна людина на планеті Земля прагне бути щасливою. Для цього ми ставимо цілі, хочемо досягати успіху в тій чи іншій сфері нашого життя. Та не завжди люди рухаються в напрямку свого щасливого життя. Чому так відбувається? У чому причина того, що люди не діють у напрямку своїх цілей, а коли діють, не завжди відчувають радість і щастя від досягнутого результату? Я довго шукала відповіді на ці питання, спостерігала за своїм життям і життям своїх клієнтів. У цій статті хочу поділитися з вами роздумами на цю тему.

Отже, як би це банально не звучало, але доволі часто люди бездіяльні й не відчувають щастя від того, що у них не має цілей. Вони самі не знають, чого хочуть. Такі люди часто перебувають у злитті з кимось чи чимось. І як показує досвід роботи, в тому, що доросла людина не знає, чого вона хоче, багато зусиль докладають її батьки ще в дитинстві. Що більше працюю з людьми, то краще розумію, як мало батьків правильно спілкуються зі своїми дітьми. Мало хто цікавиться внутрішнім світом своєї дитини, мало батьків задають своїм дітям відкриті запитання. Та більше того, вся система освіти побудована за принципом «завчити», а не «дослідити». Такі люди можуть знати, чого вони не хочуть, і їм тяжко зрозуміти, чого вони насправді хочуть.

Наявність цілі є найпотужнішим мотивуючим фактором у житті людини, довготривалим джерелом сил і енергії.

Саме цілі можуть нас надихати й дисциплінувати. Тільки тоді, коли ми знаємо свої цілі, ми можемо прокласти маршрут на карті життя.

Постановка цілі — це ключовий фактор, який визначитиме успіх чи неуспіх в житті. Навіть відсутність рішення є рішенням. У нерішучості є прихована ціль — завжди бути правим.

Є інша категорія людей, які ставлять собі цілі, йдуть до них, та по досягненні цілі відчувають пустку на душі. У чому причина?

Причиною того, що людина не відчуває радості від досягнутої цілі, є те, що вона досягає не своїх цілей. Є цілі істинні — це ціль, народжена покликом душі. Ціль ВАША, якщо  з’явився інтерес і енергія. Вам негайно захочеться зробити дії для реалізації мети. Для того, щоб чути свою душу, потрібно досліджувати себе, стишувати внутрішній діалог.

Є ще так звані «хибні» цілі.

Ціль є «хибною» або неекологічною, коли людина:

  • через зовнішній чинник бажання намагається компенсувати нестачу внутрішнього стану, коли намагається здаватися «кимось» в очах «когось»;
  • досягаючи ціль, хоче комусь чи собі щось доказати.  Через такі бажання людина часто воює з реальністю. Така ціль від его;
  • наполягає на виконанні бажання дуже сильно, тоді вона «залазить» в кишеню до своєї долі. У такому разі людина бере в борг у свого позитивного майбутнього, і життя може стати не таким вже й світлим. Так відбувається тому, що до всього потрібно бути морально готовим. На цю тему рекомендую подивитись старий радянський мультфільм «Гагарін».
  • реалізовує програму, навіяну в дитинстві батьками — така ціль також не екологічна по відношенню до самої людини. Тому що кожна людина приходить на цей світ здобувати свій власний досвід, а не реалізовувати нереалізовані амбіції своїх батьків. Від виконання такої цілі імовірніше людина матимете почуття виконаного обов’язку, але не радість від досягнутого.
  • необхідно вміти відрізняти забаганку, заздрість, страждання, примху, виснаженість, травму, залежність від істинної цілі. І відповідно, від того, чим народжена ваша ціль, залежатиме ваша мотивація.

Якщо ціль неекологічна або хибна, людину можна стимулювати тільки зовнішньою мотивацією: гроші, визнання, кар’єрний ріст, бажання керувати. Якщо ціль народжена покликом душі, тоді людиною керує внутрішня мотивація — інтерес. Тоді людина собі каже: «Цікаво, а що буде, якщо я….» і діє!

brown-209106_960_720-1

Отже, правильно поставлена мотивація є джерелом внутрішнього ресурсу, а неправильна мотивація є пожирачем енергії і сили.

Є ще один випадок, коли людина має ціль, народжену покликом душі. Та от халепа, щось іде не так! Людина отримує не такий результат або взагалі не отримує результату. Тут причина сидить у підсвідомості людини. Справа в тому, що кожна людина має свідомість і підсвідомість. Свідомо ми всі себе знаємо і хочемо того, що ми хочемо. Але біда в тому, що нашої свідомої частини в нас є всього 4–10%. Інші 90–96% займає несвідоме. Це та частина нас самих, якої ми в собі не знаємо. Наша підсвідомість формується у нас від зачаття до 5 річного віку. І основним її завданням є оберігати картину реальності, яка сформувалась у нас під впливом наших рідних до 5 років. У підсвідомості записані різноманітні програми, які спонукають нас діяти так чи інакше, сприймати ситуації життєві так, як ми їх сприймаємо.

Основною програмою, яка заважає людині досягати своїх цілей, є нелюбов до себе.

Сюди відноситься злість, нетерплячість до себе, невміння цінувати себе, надмірно серйозне ставлення до себе (сором здатися смішним гальмує наші дії), думка про те, що «я недостойна мати щось краще», життя в ролі жертви — самопокарання.

Також це різноманітні страхи: основний страх — що мені не вистачить чогось: грошей, місця під сонцем тощо.

У нашій підсвідомості сидять так звані «вторинні» вигоди — це те, що заважає нам досягати наших цілей, жити щасливо й у радості.

Підсвідомість складно пізнати самому, особливо складно усвідомити ті «вторинні» вигоди, які заважають досягати бажаного. Тут у нагоді вам можуть стати ваші рідні. Якщо у них є якась риса, яка вас дратує, знайте — це те, що є в вас самих, чого ви вперто не хочете помічати. Ну і звісно психолог, тренінги особистісного росту.

Для того щоб стати генератором сил і внутрішнього ресурсу, потрібно працювати над усвідомленням і усуненням «вторинних» вигод. І пам’ятайте: кожний небажаний результат має свою вторинну вигоду.

 

Мар’яна Бенц

Comments

comments

 

Вам також може сподобатись:

See all posts

Додавайтесь в друзі!